26 Марта 2019, 10:02:14

Конец света 2012

Автор Дід Опанас, 16 Июля 2012, 10:20:37

« предыдущая тема - следующая тема »

0 Пользователей и 1 Гость просматривают эту тему.

Дід Опанас

Івана Купала Один з наймістичніших днів року, та хохли настільки здичавіли, що вже ні по християнському, ні по язичницькому не можуть провести цю ніч. «Нада ноччю пригнути через костер шоб все збулося». Угу. Попередньо нажлуктитись горілки і обригати цвіт папороті. Мерзота.
Вдома малий син козака Макухи бігав по хаті та вимазував волосся морозивом, що купила жінчина сестра. Хочеш  не хочеш, а весь сон про Рай козак ще не згадав, та мав це зробити, щоб на воду сказати (це типу допомагає у здійсненні) та тричі плюнути через ліве плече з правого коліна, чухаючи сідницю кісточкою летючої миші. Отаке відьмовство Макуха придумав собі. Та ще не раз придумає.
«
- також не знімав капелюха перед святими іконами, але хрестився голяка, стоячи спиною до церкви- торохтів поп, але подекуди зявлялися посмішки мешканців Раю, один з батюшок не витримав та взагалі беркицьнувся з ящику з-під печива від реготу.
- Вимагав поголити всім попам бороди, бо так вони схожі на Карабасів Барабасів,- од люті поп аж почервонів,- а мені мені порадив лікувати геморой старим бабцям!
Те, що Небесна церква трусилася від сміху, навіть Христос прикрив обличчя, не було дивиною для Макухи, це ще не чудасія, так розминка. Та ось те, що Богородиця на мить посміхнулася, залишивши скорботу за біль усіх живих, мертвих та ненароджених, та тугу за Сином, що на Хресті за увесь світ розпятий був,- було для козака приємно. Ач, витівка з Голівудом далася взнаки! Хай злопихачі навіть голвою стіни пробивають, а він собою був дуже задоволений.
- Хватит! Хватит!- пролунало по німецькому, а так як Макуха не дуже знався на германських мовах, на відміну від романської групи, то сприйняв наче російською,- совсем парня замучили!
З цими словами з-за образів всіх присутніх зявився Мартін Лютер. В одній руці в нього було два кухля пива, в іншій  тараня. Він підійшов, став біля козака і шепнув:
- Пізнав?
- Угу- покрутив носом Макуха,- до школи ходив Підручник з історії не скурив
- Не обижайся, ты тоже не подарок,- тихенько продовжував Лютер,- вижу, не сладко тебе? Ничего, меня еще не так песочили!
- А то! Заслужив,- буркнув Макуха,- та якщо чесно, на твоєму місці я зробив би майже так, та трішечки не так. Чого це ти мені пиво тичеш, не бачиш, я зайнятий?
- Угощайся! За счет заведения!- та тицьнув пиво,- бери рыбку, Андрей передал.
Лютер тихцем підморгнув Макусі. Е! Так ще не все втрачено. Добре.
- Верховные за тебя, все апостолы, кроме Фомы, у него опять особое мнение, Иоанн оценил циклограмму «Стелла», еврейских патриархов на себя взял Тувал Каин, да и Моисей с Аароном отвлеклись от обычных дел. Но главное это правда сюрприз
- От такого,- дивився на попів козак, ті продовжували бубоніти щось,- Лютере, а ти що, думаєш, що я забув, що я у сні? Пиво випю, а потім ще й попісяю? Що я жінці скажу? Що Рай приснився та я в постіль надзюрив від радощів?
- Вот ты неисправимый! Я ж тебе не гномик из анекдота «пойдем пописям  пойдем покакаем!». По этим вопросам  к Николаю. Я ж потом к тебе с конкретным делом подойду, будет деловое предложение. Да и пиво  баварское, а не хохляцкое порошковое!
- Добре!- вигукнув Макуха так, що все здригнулося,- піднімаю цей кухоль за здоровя всіх присутніх, та вітаю Іоанна Хрестителя з днем його особистої перемоги над Смертю!
Всі почали вітати Іоанна, якось і попи принишкли, тільки один продовжував волати несамовито:
- Я ще не все сказав! Не все!!!

Дід Опанас

Козак Макуха ще в дитинстві навчився керувати сновидіннями. Та передувала цьому не дуже приємна історія. Ще малюком його водили батьки на фільм «Вій» по Гоголю, до сільського клубу. І в ту ніч така гидота наснилася хлопчині, що він опісявся. Отож на все життя затаїв він образу на істот, що вночі в снах в мозок і серце залазять, почав бачити їх прояви у реальному житті. І знайшов собі союзників в боротьбі проти цього.
«.
- Що маєш сказати на своє виправдання?- попи чотирма горами нависали над ним.
Козак допив кухоль баварського, витер руки об спідницю, в якій стояв на судилищі. Щоправда, то була не спідниця, а шотландський кілт. Та у сновидінні це нормально.
- А тепер моє слово!  рявкнув Макуха, - Перше! Книга «Сектоведение» А. Дворкіна!
У одного з попів почервоніли вуха, і той сів на ящик з печивом, який завбачливо підсунув той батюшка, що падав від сміху.
- Друге! Камаз з щебенем завжди більший за цистерну з дизельним пальним!
Сів і другий поп.
- Третє! Ганчірка, змочена олією не замінить Божої Ікони!
Третій поп взяв ящика з печивом та кудись пішов. Бач, кричав на Макуху чи не найбільше, а розуму швидше за всіх набрався. Та ще перед тим, як іти, руку козакові потиснув та посміхнувся.
З останнього попа впала ряса, бо той здувся, як проколотий мяч, бороду здуло вітром, і він став схожий радше на якусь прямо ходячу ящірку, аніж людину.
- Що, спіймався? Пролунав громовий голос,- козак зрозумів, кому він належить та закляк,- повзи звідси!!! Доїдай порох земний!!!
Істота дійсно поповзла, погрожуючи повернутися. Бач, перевертень який! До Церков земних залізає, а в Небесній йому не раді. І як воно сюди потрапило? Петро не міг її пропустити.
До Макухи підійшло двоє. Першого, Апостола Андрія, козак упізнав зразу. Такий же величний, як і Петро, тільки молодший та наче якийсь дитячий. Таких велетнів дітвора любить. Інший, стрункий, як берізка, зовсім юний з очами, в яких читалося страждання. Ідеальне обличчя, атлетична фігура. Аби це було десь в Полтаві, Макуха подумав, що це син якогось чиновника, коротше кажучи, «мажор». Але очі
Андрій, наче читаючи думки козака, промовив:
- Знайомся, козаче! Це царевич Димітрій, твій небесний покровитель.
От тобі От на що Лютер натякав. Дійсно, сюрприз.
- Здрастуй, тезко!- Макуха обійняв та поцілував святого,- і як оце ми раніше не бачилися?
- Ти не бачив,- посміхнувся Димітрій,- а я поряд повсякчас був. У людях, у книгах, навіть у торохтінні колісних пар потяга
- Пробач і прости! Це ти задумав таку шикарну інсталяцію в моєму сні?
- Не зовсім. Побачив, подумав трішечки. Походив на прийом туди,- Димітрій показав на гору. Апостол Павло сказав так: «Кожен справжній мужик на пошуках Бога має пройти через шоковий стан, по собі знаю!», та й підмахнув проект, принципіальну схему розробляв Йоанн Богослов, попів на ящиках включив обовязковим  елементом Микола Чудотворець.
- Я так і зрозумів!- засміявся Макуха,- а Лютер що тут робить? Ще й з пивом Гарне! Та і за рибу дякую!
- А його теж зачепило за живе оте бидло, що в інтернеті виклало «Десять причин, чому пиво краще за Іісуса Христа». Вирішив помститися, то й до тебе підлещується. Розумний чоловік, до речі. І на язик гострий. Хоча в дечому нам допоміг!
- У чому?
- Підказав нам орендувати частину Католицького чистилища для твого наступного сну! - засміявся Андрій. Свято ж таки, Івана Купала. Поспілкуємося?
А що було в Чистилищі, то вже ІІ

Дід Опанас

Вчорашній день пройшов дуже вдало. Малий плюскотів у Коломаку, набирав води у чашку, ганявся та обливав діда. Цієї ночі Макусі наснилася чужа дружина. Дружина Тувал Каїна. Не думайте, що це був смішний або соромницький сон. Краще послухайте продовження циклу снів про Апостолів. Може декому вистачить після цього зібрати в Полтаві всі сонники, посібники по картам Таро та іншу ахінею та здати на макулатуру.
«..
Чистилище було зроблене на славу. З одного боку, було не так важко залишатися на одному місці (бо в чистому інформаційному просторі минулого сну Макуха почувався маленьким зівялим листочком, який намагався утриматися на місці в самому вирі безкінечного торнадо), дійових осіб стало менше, але в разі потреби він міг викликати хоч самого Архистратига Михаїла. Але такого робити не можна. Це, звичайно, інша історія, але поминути її важко. Тим більше, що її розповів козакові Апостол Андрій.
На початку всіх часів були створені Ангели, щоб впорядковували Світ. Та не просто Світ, а Конгломерат Матриць. І кожному з них Бог дав іскорку Святого Духа та смолоскип своєї Любові. Смолоскипи були однаковими, а ось іскорки  різними. Найбільша іскра дісталася Денниці, трохи менша  Михаїлові, але той ні разу не образився, а навпаки, од тієї іскри смолоскип розгорівся на увесь всесвіт мечем, що обертався. Це так, приблизний розмір. Плюс  мінус декілька галактик. Денниця ж, Янгол Величний, вже розмірковував, що буде створювати. При таких можливостях перспективи у хлопчини були шикарні. Та якось він довідався, що ще більша іскра буде горіти у звичайної людини. Бачив це Денниця, та й почала його жаба давити. Оце і причина його падіння. Людина, звичайно, то наш Господь Іісус Христос. І вдався Сатана до хитрощів, вирвав у себе тую іскру Святого Духа й викинув смолоскипа. На місце іскри придумав та вліпив такий собі сурогат  те що називають пекельним полумям, суміш ненависті, алчності та всіх гріхів. Підізвав до себе Янголів, що його поважали, та й почав брехати: «Бачите! Живу я без Бога, сам собою тішусь! Створю Світ, що Бог позаздрить та піде на пенсію!». І стали Янголи наслідувати Сатану, та відмовлятися від Божої Любові. Творили нові Світи, та все гіршими та гіршими вони ставали. Продовжувалось це теж не рік, не два та навіть не тисячу років.
Михаїл, зачувши це, промовив: «Хто як Бог?», себто не може ні Янгол, ні людина, ні деміург, ні інша твар жити та творити, наповнювати собою світ без Божого промислу! Та й став він на чолі Воїнства Небесного, у Славі. Сатана, втім, виставив вчинок Михаїла як прояв слабкості, хоча все далі страху набирався більше та більше. Михаїл же у всьому Всесвіті збирав втрачені Яггелами (себто Янголами, що відійшли від Бога) іскри, його смолоскип розгорявся все яскравіше, палаючи мечем. Яггели ж пошкодували, що таке вчинили, та було запізно, затягло їх з Сатаною у місце, на перехресті їх світів, що вони наліпили без дозволу Всевишнього. А Сатана ще й себе князем там поставив.
Так що боявся Макуха меча Михаїлового, бо як не крути, а чиста Любов Божа спопелить тебе, та й залишиться від тебе жаринка, яку знову роздмухуй. А яка у кожному іскорка, одному Богу відомо.
Отож, сидів Макуха в Чистилищі, на березі прекрасної річки, дихав свіжим повітрям. Тіністий берег був вкритий чудовими квітами, та облаштований плетеними шезлонгами. Аби не знав Макуха, де він, то подумав би, що в Раю. Та он вже підходили Андрій з Димітрієм.
- Довго чекаєш?- посміхнувся Первозванний.
- 33 роки,- підморгнув козак,- сідайте. Поки моє тіло відпочиває, якщо можна так назвати сон в липневу задуху після каторжної роботи, хоч з розумними хлопцями поспілкуюсь!
- Дякую,- відповів Димітрій,- у нас до тебе є пропозиція. Є робота
- Ну, знову за рибу гроші!- розвів руками козак,- хоч ніч можна відпочити? У вас совість є? Знову Апостол Павло мені шоку передає, чи хто інший? Я вже жалкую, що суфійську відмичку Петрові віддав!
- Та чого ти розкричався, диви ще прокинешся


Дід Опанас

Козак Макуха таки прокинувся, та продовження сну знав. Це ж тобі не «кіна не буде, електричество закінчилось». Сни  продукт мозкової діяльності, коли дві півкулі головного мозку роблять в синхронному режимі, і ліва півкуля не пригнічує діяльність правої.
«.
- Та чого ти розкричався, диви ще прокинешся
- Із задоволенням, хоча Що за робота?- козак таки зацікавився. Таких роботодавців ще не було в нього.
- Не бійся, не траншеї копати, ти вже своє відкопав,- Андрій збирався із думками, як ото пояснити не дуже освіченій людині, що від неї потрібно, він же не Валєра-42, та і робота не для бібізян,- ми хочемо, щоб ти долучився до апостольського служіння Небесної Церкви!
- Що??? Я?- Макуха роззявив рота,- подивіться на мене і на себе! До того ж, мені все життя рота затуляли, свою думку в мізки запресовували, кротість в армії разом з ребрами поламали! Який з мене апостол?
- Та не кипятись,- спокійно промовив Димітрій,- не святі горщики ліплять Ми прекрасно розуміємо твою ситуацію. Будеш апостолом віртуальним. Неіснуючої країни, Хохляндії. Як не вийде, спишемо на невдалий жарт. Всі помилки будеш звалювати на нас, мовляв, несправжні то апостоли, і Рай несправжній, і взагалі  ти атеїст!
Козак Макуха зареготав:
- Ну, хлопці, ви даєте! Я стільки зусиль поклав, щоб навчитися спілкуватися із за квантовими онтологічними проявами, зрозумів суть матричних конгломератів, навчився тлумачити, ба, навіть створювати циклограми, а тут  атеїст! Повелитель кабачків!,- Макуха встав із плетеного шезлонга та попрямував до річки,- підемо краще скупнемося!
- Добре,- кивнув головою Андрій,- дуже різко ми з тобою. Свято, як не як.
Водиця була прозора, свіжа, дно піщане та приємне на дотик. Як пливеш, наче в небі летиш. Вийшли, як по заказу подув теплий вітерець.
- Мужики! Пивка для рывка?- пролунав знайомий голос,- с праздничком!
- О! І Лютер тут!- здивувався козак,- ти мене переслідуєш?
- Конечно! Думаешь, только ты на себе репейник в Рай заносил? Угощайтесь!
Сіли, випили по келиху. Андрій дістав риболовні снасті, вудочки та павука.
- То що?- Димітрій уважно дивився в очі козакові,- твоє рішення?
- Ви уявляєте, що таке сучасна Україна? Це люди, що живуть на землі обіцяній, та доводять її до ручки. Церкви розділені на Патріархати, секти плодяться, як пліснява на болоті, кожна друга баба  відьма, по телевізору йде цільова пропаганда блуду та культу грошей, творчість занепадає, наука у глибокій дупі. Та страшніше те, що якась егрегоріальна потвора нашіптує думки, які потім перетворюються на кліше типу: «У нашій країні нічого не можливе», «Дочекаємося виборів, а там подивимося», «Нічого в тебе не вийде», «Не пручайся системі, хай буде, як вирішить доля». Я то бачу, що це рудиментальна хвороба ведичної філософії, з її «кармами» та «колесами сансар». Я й сам декілька разів під ті колеса потрапляв. Як боротися з дурнем, якщо він вважає себе розумним? Куди діти хохляцьку лінь? Козаків-то по пальцям порахувати можна!
- По твоїм, чи нашим?- Андрій вже спіймав добрячого карасика,- бачиш, який красень?
Козак Макуха раптом згадав, що хлопці ці теж характерні, а ще й надійні.
- Добре Та не можу нічого обіцяти. Це схоже більше на аферу
- З елементами прогнозованого шантажу та підриву ворожої економіки,- закінчив Андрій,- чи думаєш ми тут задоволені ходом справ в Україні? Треба збирати Ордени. Ти повинен хоча б донести до хохлів, що це таке. Тим більше, нам подобається твоя ідея відносно «Пожирача Демонів».
- Гаразд, то що, на юшку я розраховую,- запитально подивився Макуха,- чи ні?
- А то! Рибалити, то є наш прямий апостольський обовязок,- спокійно відповів Димітрій.

Дід Опанас

Козак Макуха знав, що йому робити. Треба започаткувати блог. Причому, українською мовою. Зараз, після оцих подій з прийняттям російської мови як другої державної, актуальним буде заявити, що справжній козак повинен бути не двомовним, а три- або чотиримовним як мінімум. Дурні чубляться та молебні за мову відправляють, наче за покійником. Знову попи в політику сунуть. Блог має бути розділений на інформаційні сталі величини, читабельного розміру, такі собі кадри. Ці кадри він ( та дай Бог, однодумці) має почати розповсюджувати зразу у декількох інформаційних напрямках. Першим цільовим напрямком будуть Полтавські церкви. Ну не всі ж батюшки за сало висвятились, хтось же має розуміти, що молодь різна, і декому буде цікавим долучитися до полеміки з таким собі «сільським богословом». Цим же кроком козак Макуха знайде собі та своїй сімї батюшку, що прийметься за спасіння його власної душі, та не конвеєрним способом, а персональною опікою.
Цю ж схему Макуха відпрацює в інтернеті, на Полтавських та всеукраїнських форумах, в соціальних мережах, де особливо лютують атеїсти та сатаністи. Потім, на основі зібраної бази даних можна, та і треба сформувати громадську організацію, міжконфесійну, до речі. Хоча це вже козакові не потрібно. На це є церковна влада. Йому б з десяток активних хлопців, не більше, для вирішення своїх персональних задач.
Цільовою аудиторією для цієї операції являються молодь, молоді батьки, просто віруючі люди, яким набридло таке життя, та які себе позиціонують як нащадки козаків.
Основними принципами роботи в інформаційному просторі повинні бути теговість, простота викладу, та характерність. Крім того, закони соціальної кібернетики в психології та субсоніки в економіці (наукові розробки видатних українських вчених, як то цикл монографій професора Письмака) дозволять не прогнозувати події, а їх моделювати за допомогою ЗМІ.
Козак Макуха мав надію, що така ідея може сподобатися як полтавським журналістам, так і всеукраїнським, тим, хто вірить в те, що журналістика може бути першою і основною гілкою влади. Це є другим цільовим напрямком розповсюдження блогу.
Третім цільовим напрямком розповсюдження блогу є малий та середній бізнес, яким осточортіло буксувати на місці порівняно з такими ж підприємствами Заходу та навіть Росії.
За умови сприяння утворенню нових економічних соціальних контурів на базі ресурсо-орієнтованої економіки (аналоги таких контурів є в Швейцарії, Швеції, Австрії, Канаді, Німеччині, тобто велосипед винаходити не потрібно), є надія отримати як фінансові інвестиції міжнародних організацій, так і новітні технології на кшталт «Проект Венера» видатного архітектора сучасності Жака Фреско (якщо він ще живий, бо дідусь на ладан дихає в очікуванні соціалістичних змін в суспільстві і радше віддасть свої розробки шведам, аніж зажертим хохлам).
Стилістика блогу буде максимально сталою. Читач має відчувати атмосферу сучасної України, так що, якщо козакові смердить міське звалище, то про це будуть знати всі. Якщо депутати тупі і некомпетентні, то буде дана конкретна схема реалізації того чи іншого проекту, швидко і чітко, без бла-бла-бла на основі принципів козацької субординації, а не лайна, яке називають демократією. Також народний стиль має сприяти завдяки своїй «примітивності» перекладу кадрів на інші мови, приблизно в такому порядку: польська, французька, німецька, російська, грецька, татарська, іврит.
В блогові будуть граматичні та синтаксичні помилки, козакові Макусі плювати на те, що про це подумають «учёние мужі», Котляревського терпіли, тепер і Макуху потерпите, кляті дармоїди!
До речі, Макуха радить всім молитися за те, що Бог дійсно існує. Бо в світі назріває така кака, що треба щось робити. Це вже не жарти.
Тож після цього кадру зрозуміло, що життя  то завжди інша історія? Чи чекаєте, поки з неба пророк Ілія прийде? І ця історія повинна бути історією відродження славетного козацького духу, а не бовтанням самі знаєте чого в ополонці!

Махалыч

Что за фигня? Где продолжение? И вообще, какой может быть конец света, если мы живем в 2015 году? Опанас, иди покакай на Полтавской свалке. Бездарный блог. Типа у Гоголя стилистика слизана. Фу!